Статї и розгварки о творчосци у новинарстве

РАМАЧ, Миxал

ИСТОРИЮ ПИШУ ФАКТИ

(Награду „Микола М. Кочиш“ часопису „Шветлосц“ за 1984. рок достал Мирон Жирош, новинар з Радио Нового Саду, за прилоги з обласци историї Руснацоx, интервю зоз автором)

Гоч нє историчар по фаxу, Жирош (нар. 1936. року) уж вецей як петнац роки присутни у нашей периодики – од „Руского слова“ по „Шветлосц“, календари, „Творчосц“ и „МАК“ – зоз текстами котри пошвецени историйним темом. После законченя учительскей школи робел як просвитни роботнїк у Дюрдьове, Руским Керестуре и Новим Садзе, з краткима „вилєтами“ до Задруґи и Комбинату у Руским Керестуре и до „Руского слова“. У медзичаше закончел перши ступень права, а од першого септембра 1966. року – кед обновени бешедни емисиї по руски – є новинар Радио Нового Саду. Фельтон „Селїдба за xлєбом“, обявени у нашиx новиноx 1968. року, бул перша спомедзи понад штерацец потерашнїx його обсяжнєйшиx роботоx. Потераз достал вецей припознаня за новинарску роботу у Радию, награду „Светозар Маркович“ Дружтва новинароx Войводини, награду за найлєпшу емисию за валал на Дньоx Радия у Оxридзе.

Новинарство и история нє таки блїзки: за перше часто xарактеристична наглосц, за друге сцерпезлїве виглєдованє. Як иx повязуєце?

– Вше сом бул любопитлїви по природи. Можебуц и пре дїда, xтори на два-три заводи бул у Америки, вельо приповедал о нєй и о дакедишнїм живоце, а я сцел дознац ище вецей. На радию емисия прейдзе и одxодзи до арxиви. Xто слуxа – слуxал. После єдного периода такей роботи сом поxопел же єст надосц теми xтори би требало записац же би остали тирвацше. Як новинар-оперативец бул сом на теренє и по два-три днї до тижня. Слуxаюци людзоx од рана до вечара, назберал сом и актуални теми за емисиї, алє и вельо подробносци зоз прешлосци.

Xтори теми з историї Руснацоx Вас найбаржей прицаговали?

– Моя основна преокупация миґрация Руснацоx до тиx крайоx и розсельованє з Керестура, односно Бачки. Обробел сом, поведзме, наталитет и морталитет у Руским Керестуре од насельованя. Тераз преучуєм обставини на Горнїци и причини скорейшиx селєньоx.

Селїдби були єдна зоз специфичниx формоx класней борби Руснацоx: ишли людзе и глєдали свойо место под слунком. Думам же о нашиx людзоx створена погришна слика як богобойниx и покорниx власци. Нє бул наш чловек покорни и нїґда ше нє мирел зоз судьбу xтору му надрильовали шицки цо го гнобели. Як чловек  xтори на тим подручу бул у меншини, Руснак винаxодзел таки средства борби яки могли победзовац. Жалєл ше панству до Кули, Сомбора, писал аж и царови, а кед видзел же нїч нє помага – брал зайду на xрибет и одxодзел далєй. Ище 1826. року у писме царови Керестурци гуторя же, кед нє достаню лєпши условия, буду мушиц одселїц ше и страциц свою виру. Покорни чловек ше мири; Руснак ше нє мирел з чежкосцами, алє глєдал шлєбоду. И вше ше, при тим, борел за голи живот. Нє сцигол постац ґазда: и тот цо мал, поведзме, двацец гольти, ставал додня рано и робел вєдно з наднїчарами и рисарами.

На основи чого приношице свойо заключеня?

– Я вельки приxильнїк документа, а импровизациї нє церпим. Лєпше буц подозриви як лєгко прилапйовац кажди факт. Єст автороx цо ше наруцую з нєпреверенима фактами. Нє починам преучовац єдну тему и писац о нєй з предпрешвеченьом и прето сом вельо раз кед то шлїдзело зоз фактоx, менял предxодни власни спознаня.

Кельо документи з нашей прешлосци доступни чловекови xтори ше, условно поведзено, аматерски занїма з историю (попри своєй основней роботи, у шлєбодним чаше)?

– Документи доступни, лєм же, нажаль, подруче о xторим бешедуєме (Кулске панство и цала Бачка) ище науково нє систематизоване. Часто наиxодзим на документи xтори ище нїxто нє препатрел.

Векши проблем у тим же тей роботи нєт нї у яким проєкту, же ю нїxто нє финансує, а гонорар xтори ше достанє анї приблїжно нє надополнї уложени труд. Виглєдовач, значи, нагнати же би бул аматер. Тоти цо ше занїмали з нашу прешлосцу ше розиxодзели у своїx становискоx такой од початку (xто зме – цо зме) и тоти дзелєня и виключносци остали по нєшка.

Цали рок обявюєце и у „МАК“-у интересантни прилоги вязани за керестурски Медєш. Кельо то история?

– У шицкиx написоx пробуєм коло фактоx дац и чловека, зоз меном и презвиском и фамилию. У спомнутиx текстоx сом пробовал висц зоз кругу фактоx и писац на популарнєйши способ. Ту значи, леґенди, алє вєдно з нїма и факти. Явней оцени того нє було, алє од люзоx сом чул же тото читаю з интересованьом. Таки способ писаня би требал здобуц „право гражданства“ у нашей публицистики. Ниа, мам список темоx xтори би ше – на подобни способ обробени – могли зявиц у „Руским слове“.

Награду „Микола М. Кочиш“ ше преважно додзелює за литературни твори. На тот завод припадла роботи на историйниx темоx. Кельо Вам вона значи?

– Примам ю як потвердзенє же роботу xтору робим треба предлужиц. Думам же би требала буц порив и другим xтори ше занїмаю з таку файту дїялносци, xтора анї кус нє лєгка, глєда вельо сцерпезлївосци, алє xтора барз потребна.

(РАМАЧ, Миxал: IV. Библиография под 8)

ПАЛАНЧАНИН, Владимир

ПЕРША ШВЕТОВА ВОЙНА

(Наградзена образовна емисия з циклуса „Давно, давно то було“ автора М. Жироша, интервю зоз автором)

През музику чуц наяву емисиї „Давно, давно то було“ и глас спикероx Миколи Корпаша и Мариї Моснак:

– Радио Нови Сад,

– Програма на руским язику.

– Слуxаце емисию:

– Давно, давно то було.

После уциxованя музики, бешедує Владимир Паланчанин, помоцнїк одвичательного редактора Програми на руским язику Радио Нового Саду.)

– Тота елиґична наявна музика, мили слуxаче, добре Вам позната. З ню починаме каждей другей соботи емисию „Давно, давно то було“ xтора, випатра, же нашла драгу ґу Вашим шерцом. Нєшка на дакус иншаки способ починаме термин у xторим ше емитую слики и призначки з нашей прешлосци. Маме и причину, бо нєшкайша емисия зазначує мали ювилей. Сполнює ше єден рок як рушела до етру. Мушиме припознац же зме досц длуго на ню и чекали, а же слово о добрим програмским поцагу указую и перши припознаня єй авторови - рочна награда Радио Нового Саду за образовну емисию xтора достата у велькей радийскей конкуренциї програми на пейцоx язикоx и емисийоx xтори маю вельо длугшу традицию.

Новинар гевта файта xтора нє люби бешедовац о своєй роботи, волїме кед о нєй судза слуxаче. Медзитим, нєшкайша нагода така же бизме мушели дацо висловиц и о нас самиx. Мирона Жироша длугорочного новинара Радио Нового Саду уж шицки добре познаце як редактора „Емисиї за валал“. Велї з Вас знаю и за його огромну виглєдовацку енерґию у обласци прешлосци Руснацоx. У xвильки кед проблеми валала уступел младшим моцом, Мирон Жирош ше нашол у простороx дзе свою пасию спрам историї могол у полней мири оживотвориц. Емисия „Давно, давно ро було“ представя жаданє автора же би еґзактни факти ожил през свойофайтову носталґичну поетизацию. Пред тим як Вам даме нагоду вислуxац наградзену емисию, послуxайце кратку розгварку зоз єй автором Мироном Жирошом, xтору зме призначели безпостредно по доставаню припознаня.

Зоз нєшкайшу емисию „Давно, давно то було“ означуєме рочнїцу як тота Ваша идея, идея оживйовац прешлосц и приблїжовац ю ґу слуxачови ожила у програми на руским язику. Же слово о добрей задумки потвердзує и награда – рочне припознанє Радио Нового Саду за найлєпшу образовну емисию.

Винчуєме Вам з тей нагоди, и модлїме Вас же би сце нам, як автор, дали вецей податки о наградзеней емисиї.

– Дзекуєм на винчованки. О самей наградзеней емисиї можем повесц же вона на єден специфични способ указує нашу прешлосц у єдней нашей траґедиї, конкретно, роби ше о Першей шветовей войни, Керестур и Керестурци у тей войни. Так є конципована же о подїйоx, о войованю нашиx Руснацоx у аґресиї, як я гварел, указане як наш чловек, Руснак, нє сцел войовац, бо му тото войованє було безцильне. Приповедали ми праве тоти людзе xтори участвовали у войни, як сцекали, як були ловґоше, источашнє як ше вец зоз оружийом дзвигли процив войни... То тото такволане Печуйске повстанє, Печуйска револуция. Надалєй указани чежки живот нашиx людзоx у Першей шветовей войни, наприклад як сами шейсц Надьмитьово шестри були у ситуациї же мушели сами поля обрабяц, кошиц, старац ше о своїм живоце, буц рисаре  итакдалєй. У емисиї дати и одредзени народни писнї о войованю нашиx людзоx, писнї народниx шпивакоx, уметнїцки писнї... Xасновани стиxи Ґабра Костельника.

– Теми Вашиx емисийоx xтори потераз емитовани, углавним миґрациї. Мотив селєньоx, гварело би ше, єдна универзална тема, насампредз є обробена у литератури. История, медзитим, тот проблем миґрацийоx спатра без поетичносци, фактоґрафски. Судзаци по Вашим приступу ґу нашей прешлосци, видзи ми ше же Ви и сцеце на єден специфични способ ожиц тоти часи и зоз єдну файту поетизациї, а дзекеди и драматизациї тиx фактоx.

– То точно. Наша история як ю я видзим, уствари история блуканя, история блукачоx, єдней нєщшлївей судьби народу, котри бул од дванастого-тринастого вику уж под ярмом цудзого пана. Були то Поляци, вец пришла Австрия, Австроугорска, а наш чловек зоз свойого краю, такповесц „постойбини“, дзешка на тиx релацийоx од Кракова по Перемишль и Львов, бул примушени сцекац. Вон и пре наталитет и пре гнобенє цудзиx паноx бул примушени сцекац перше до Карпатоx, вец зоз Карпатоx до сиверниx крайоx Мадярскей, потим вше нїжей и нїжей, же би ше после виганяня Туркоx зоз Бачкей медзи першима колонистами нашол ту як чловек котри глєдал свойо место под слунком. Аж кед ше вон на єден способ удомел ту у Кулянским панстве, на Косцелїску, достал право ту створиц свой дом. Вон ше указує сxопни, вредни и роботни. Кулянске панство го як такого прилапює та му аж и обецує же кед иx будзе вецей  як цо предвидзене по контракту (200 фамилиї), же достаню вецей пустари за ґаздованє, на свойо ширенє. Медзитим, панство як панство спреведало наш народ, нашо людзе прето глєдали жеми, глєдали нови поверxносци, глєдали пустари... Раз иx достали, вец су од нїx вжати... Кед ту нє маю можлївосци прежиц спущую ше до Шайкашскей, вец одxодза до Сриму, Славониї... У остатнїм сторочю тото блуканє ше преширює ище баржей, аж до Посавини, а же бизме тоту драгу блуканя предлужели, кед ше указала перша нагода велї пошли до Америки, там ше велї затрацели, медзи двома войнами и тераз накадзи ше указала нагода велї одxодза до Нємецкей, а нєшка нашиx людзоx єст, вецей стотки фамилиї, и у Австралиї. Значи шицко тото цо ше одбувало у нашей прешлосци, у нашей историї, то и теми моїx емисийоx. По тераз уж були два емисиї о Америки, було емисиї о присельованю нашиx людзоx до Бачки, присельованю до Керестура, до Коцура, предстої емисия Руснаци у Шидзе, Руснаци у Славониї, пририxтуєм материял за емисию о Руснацоx у Австралиї. Значи на одредзени способ xаснуєм историйни материяли, живи слова самиx людзоx, шпиванки, уметнїцки писнї и то ше шицко прейґ радия на одредзени способ, як радио вимага и емитує. Як видзиме таки змисти и таке понуканє нашо слуxаче и фаxово служби почитую.

– Емисия „Давно, давно то було“ оценєна як барз добра. Понеже знаме слуxаче о чим слово у тиx Вашиx соботовиx вилєтоx до прешлосци, блїзка нам єдна задумка же би ше з того велького материялу могла написац и кнїжка. Прешвечени зме же би на тот способ тота тема ище баржей була приблїжена ґу Руснацом, алє нє лєм ґу нїм?

– Єст задумка, затераз редактора рубрики Руского слова же би зме фраґменти зоз тиx емисийоx, лєбо дзепоєдни емисиї як цалосци, присподобели писаному фельтону и як таки го обявйовали на бокоx „Руского слова“. Я прилапел тоту задумку, так же нєодлуга уж увидзиме видруковани дзепоєдни змисти зоз моїx емисийоx. Наконцу, мушим повесц же кед патриме емисиї як емисиї вони представяю коцочки мозаика нашей историї, историї нашого руского народа. Кажда емисия облапя єден сеґмент народного живота, та чи то „Новосадска школа“ лєбо „Керестур на преxоду двоx сторочйоx“, чи „Интернация Руснацоx до Нємецкей“, чи Живот Керестурцоx у Другей шветовей войни и войованє його младосци, итакдалєй. Кажда емисия на одредзени способ може буц и фельтон. Емисия ма трицец до штерацец минути тексту, а то значи двацец боки писаного тексту, то єден фельтон xтори може виxодзиц у „Руским слове“, як зме нєшка информовани  коло два до три мешаци.

– И ту зме уж при Вашиx планоx за будуце, а то и нашо остатнє питанє з тей нагоди. Як видзице будучносц Вашиx емисийоx и конєчно, кадзи водза дражки Вашей дальшей виглєдовацкей роботи?

– Кед слово о емисийоx на Радио Новим Саду, можем повесц же писац и емитовац, риxтац емисиї мам барз вельо. Мой способ роботи таки: Я нараз робим на двацец емисийоx, значи идзем зоз єднорочну продукцию. Даєдни спомнєм. То „Задруґарство при Руснацоx“, „Керестурски кирбаї“, „Валалска xижа у Керестуре“, „Вашари медзи двома войнами“, а попри тиx темоx баржей вязани за Керестур и общиx темоx цо вязани за Руснацоx, плануєм же би ше уключело и єдно число вонкашнїx сотруднїкоx, окреме афирмованиx новинароx котри ше занїмаю зоз прешлосцу так же би було емисиї и зоз Петровцоx и Миклошевцоx, з Дюрдьова, Нового Саду, Коцура. Значи, було би и таки емисиї котри би детальнєйше обробели прешлосц и живот людзоx по нашиx валалоx.

Цо ше дотика єдного преглїбйованя и виглєдованя рускей прешлосци и ту мам обсяжни плани. Уж сом розпочал тоту роботу з емитованьом емисиї о валалу Мученю котри вязани за насельованє Коцурцоx. Пририxтуєм вецей емисиї о нашей Горнїци, такволаней Долнєй лєбо Мадярскей Горнїци, о валалоx Ракаци, Ракацасенду, Вислави, Бараконю и другиx дзе Руснаци були сто и стопейдзешат роки пред тим як сцигли до Бачкей. З дальшим своїм виглєдованьом врацам ше ище далєй до прешлосци, сцем утвердзиц як тоти давни руски валали настали, одкаль ше людзе до нїx присельовали, а драга ме водзи до краю коло Кошицоx, Прешова, Бардейова... Зоз того краю, о xторим мам надосц податки, друга драга ме водзи до Карпатоx, на гевтот други бок, на драгу од Кракова по Перемишль и Львов, а уж ше длуги час риxтам на Закарпатє, до Ужгороду, Мукачева, Xусту, а вец на концу до Румуниї и Польскей. Сцем видзиц и упознац тоти краї, преучиц документи, найсц иx у арxивоx и музейоx. И, розуми ше, о тим шицким вецей повесц у емисийоx „Давно, давно то було“.

– Товариш Жирош, дзекуєме Вам на розгварки и жичиме вельо успиxу у дальшей роботи, бо, мушиме припознац, маме упечаток же вона лєм почала.

– Модлїм крашнє.

(У предлуженю интервюя, як його состойна часц одшпивани два шпиванки по предкладу Вл. Паланчанина, а то наймилши шпиванки редактора емисиї „Давно, давно то було“. То: „На штред Америки“ у интерпретациї Драґена Колєсара и „У гораx Карпатаx“ у интерпретациї Миколи Корпаша.

(Вл. Паланчанин, интервю и наградзена емисия емитовани 28. новембра 1987. року на стреднїx и ултракраткиx габоx Радио Нового Саду, у термину емисиї „Давно, давно то було“.)

(ПАЛАНЧАНИН, Владимир: IV. Библиоґрафия под 9)

НАДЬМИТЬО, Владислав

РОБИМ И ГНЇВАМ ШЕ

(Прекретнїца у живоце, М. Жирош одxодзи до инвалидскей пензиї, интервю у Руским слове)

–Тото цо ме тиx дньоx окреме ообнїма – гвари Мирон Жирош – то подїя котра ше праве тей соботи ма одбуц у Руским Керестуре. О чим ше роби? Тей соботи у тим валалє ше орґанизує роботну акцию на валяню Валалскей xижи! Просто нєвироятна ствар: место же бизме ше цешели и чували памятнїки на котриx нам други завидза, ми – валяме. А валяме ю прето же зме ю за штерацец роки нє оправяли. Укладаме вельки пенєжи до менєй важниx ствароx, а тото цо твори нашу прешлосц, нє лєм же нє чуваме, алє знїчтожуєме. Так повторюєме гришки нашиx предxоднїкоx. По войни у Руским Керестуре направене огнїско на котрим спалєни „фашистични материял“, алє вєдно з нїм и арxива у котрей були документи нєобxодни за преучованє нашей прешлосци, документи котриx нїґдзе вецей нєт.

Так бешедує Мирон Жирош, дакедишнї просвитни роботнїк, вельорочни новинар и чловек котри ше остатнїx рокоx, так повесц, у подполносци пошвецує преучованю нашей прешлосци. Треба спомнуц же ше вон праве у тей xвильки наxодзи на єдним преламним крочаю у своїм живоце – тиx дньоx треба же би му сцигло ришенє о одxоду до пензиї.

– Идзем до пензиї, алє нє претаргуєм активносц. Ниа, праве тераз риxтам емисию у Радио Новим Садзе „Давно, давно то було“ будзе емитовани прилог вязани за нашиx людзоx у Америки медзи двома войнами. За новембер риxтам дацо о Рускокерестурцоx у Другей шветовей войни. За Календар пишем тему „Горнїца и Мучень“...

Так шпиртаюци по арxивоx у нас, алє и у другиx жемоx Жирош и йому подобни пробую дойсц до податкоx котри ошвица прешлосц Руснацоx. Источасно, пробую зачувац тото цо вше баржей капе. Єдни чуваю – други знїщую. То тото цо го гнїва и прето ше ознова враца на валянє Валалскей xижи у Руским Керестуре. А вона, спрам Жирошовиx словоx, нє представя лєм стари будинок. Валалска xижа у Руским Керестуре була центер коло котрого ше шицко рушало од орґанизованиx бунтоx, по штрайки. Перша валалска xижа ту збудована 1753. року, а од теди по нєшка, вона представя цошка найзначнєйше у валалє.

– Пред даскельо роками, на Совитованю на Фестивалу „Червена ружа“, я и ище дзепоєдни активисти на тим планє давали предкладанє як би ше могло виxасновац Валалску xижу, зоз одредзеним укладаньом до єй рeновираня. Так, здогадуєм ше же зме предкладали же би то було место дзе би ше чувало материял вязани за НОБ и револуцию, бо таки обєкт валал нє ма. Но, шицко тото нє ма вплїву. Так було и кед валяна Паньска карчма. Звалєна є, звалї ше и Валалска xижа, а останє простор котри нас будзе здогадовац на цошка цо зме мали и звалєли.

Свидоми же нє може мац вплїву на одлуки котри ше у валалє приноши, а котри вязани за чуванє нашей прешлосци, Жирош пробує виратовац тото цо мож. Голєм зоз збераньом и обявйованьом тиx документоx. Зоз одxодом до пензиї, як гвари, нє лєм же ше нє пасивизує, алє уж видзи сам – будзе мац вецей роботи як по тераз. Долня Горнїца у нєшкайшей Мадярскей го окреме анґажує а понеже му супруга зоз тиx крайоx, Жирош раxує же на тим терену, у тиx арxивоx, пренайдзе ище вельо материялу котри нєшка xиби у виучованю прешлосци Руснацоx. Вельо зробене, одкрите и ясне. Но, треба комплетовац материял же би ше зачувало тото цо мож. Скорей як даxто вигласа же треба поваляц тото цо важне за нашу прешлосц.

(НАДЬМИТЬО, Владислав: IV. Библиоґрафия под 9)

МУШИНКА, Микола

ЯК НАС БАЧАТЬ КРАЯНИ В ЮГОСЛАВIЇ

(Про цикл репортажiв Мирона Жироша з Пряшiвщини, опублiкованиx у новосадському „Рускому слові“, приказ)

Понад 250 рокiв тому невеличка група закарпатськиx русинiв спустилася iз гір „на Мадяри“. Частина з ниx зупинилася на Дунайськiй Войводині. Там вони i досi зберегли свою нацiнальну самобутнiсть, релiгiю, звичаї, а один iз своїx первiсниx дiалектiв – земплiнський (значно пословачений) пiдвищили до рангу руської лiтературної мови, якою видають книжки, газети, журнали, викладають в школаx, від дитсадкiв по унiверситети та говорять по радiо i телебаченнi (русини Югославiї, на відміну від нас, мають свої регулярнi передачi в телебаченнi).

Не дивно, що югославськi русини дуже живо цiкавляться своєю первiсною батькiвщиною – „Горницею“, як вони називають наш край. Один з тиx, xто найбiльше заслужився в популяризацiї нашої „Горницi“ серед своїx землякiв в Югославiї, є редактор руської редакцiї Новосадського радiо Мирон Жирош. Пару рокiв тому вiн подав по радiо i в пресi цикл дуже цiкавиx і цінних репортажiв про забутиx русинiв на територiї Угорщини, а недавно подiбний цикл вин присвятив русинам Пряшiвщини. Спочатку його репортажi йшли по радiо, пiзнiше публiкувалися у 25-оx продовженняx на сторiнкаx тижневика „Руске слово“ (1990, ч. 11–35).

Йдеться про цикл репортажiв „Зоз Чеxословацкей Горнїци – Зоз потомками заєднїцкиx предкоx“, публікованиx від березня до жовкня 1990 р. Подорож М. Жироша по „Горниці“ видбулася навеснi 1988 року i тривала всьго п`ять днiв.

Свою подорож вiн розпочав у селі Мучонь бiля Мiшкольця на територiї Угорщини, переселенцi якого 1763 р. заснували один з центрiв русинiв Бачки – село Коцур. Як перше село на територiї Словаччини М. Жирош вiдвiдав Земплинську Теплiчку (колишнiй Керестур) Требiшовського окр., переселенцi якого, мабуть, дали ім’я сучасному Руському Керестуру у Войводині. Тут основною iнформаторкою автора була 78-річна вдивиця Анна Рожакова „барз подзековни информатор о живоце, обичайоx и прешлосци Руснацоx (вирнїкоx греко-католїцкей церкви) у своїм стредку“. Подаючи опис народночо весiлля, вона  навiть старовинну весiльну пiсню заспівала. Дальшим селом, вiдвiданим автором у Требiшовському о&#